Вступ
Уже наприкінці 60-х років стало очевидним, що
потужностей «паперових» систем банківських розрахунків замало для забезпечення
надійного й швидкого зв’язку між банками та їх філіями в різних країнах.
Становище ускладнювалося й через те, що різні банки використовували різні,
часто практично несумісні системи розрахунків. З огляду на це й постала потреба
створити «єдину мову» фінансових повідомлень і єдину систему їх передачі.
Товариство міжнародних міжбанківських комунікацій СВІФТ (абревіатура утворена
першими літерами англійської назви), засноване у травні 1973 року, почало
створювати відповідну систему передачі банківських повідомлень, яка отримала
таку саму назву.
Подальший розвиток супроводжувався появою нових
платіжних систем для здійснення міжбанківських розрахунків, які характеризувалися
різними нюансами у своїй експлуатації.
В даній роботі буде розглянуте питання стосовно
міжнародного досвіду створення систем міжбанківських розрахунків.
Виокремимо наступні завдання, які стоятимуть перед
написанням даного реферату:
·
розглянути сутність та основні види
систем міжбанківських розрахунків;
·
охарактеризувати структура системи
СВІФТ, як найпоширенішої системи здійснення міжбанківських розрахунків, та
визначити призначення її основних елементів;
·
розкрити сутність та досвід створення
систем міжбанківських розрахунків на прикладі FedWire — мережі Федеральної
резервної системи США, Нью-Йоркської міжнародної платіжної системи CHIPS, Лондонської автоматичної системи CHAPS, платіжної системи Європейської
системи Центральних банків TARGET,
системи клірингових розрахунків в ECU.
Роблячи висновки,
слід зазначити, що платіжна система TARGET, що реалізована
центральними банками країн Європейського Союзу, є сукупністю систем ВРРВ
центральних банків країн-учасниць, зв'язаних системою взаємного підключення.
За загальним визнанням експертів, система TARGET повинна постійно доводити свою
життєздатність: з одного боку, в конкуренції, а з іншою — в тісній співпраці з
альтернативними платіжними системами.
Система TARGET представляє для нашої країни особливий інтерес,
оскільки в її архітектурі можна провести ряд аналогій з платіжною системою
України.
Що ж до масових платежів, то необхідно дотримуватися
змістовної сторони проекту STEP2
Європейської банківської асоціації (ЄВА), а також ряду «внутрішніх» систем для
масових платежів в євро в країнах — учасницях Європейського Союзу.
У вітчизняній банківській системі проблема
спеціалізованого сервісу для різного типу платежів ще не набула широкого
поширення, але, на наш погляд, українські кредитні організації можуть, спираючись
на зарубіжний досвід, упровадити відповідні банківські технології в практику
проведення безготівкових розрахунків.
Досвід більшості
країн Західної Європи, США і Японії показує, що там паралельно функціонують
системи валових розрахунків і нетто-розрахунків, які доповнюють один одного і
забезпечують надійне функціонування платіжної системи даних країн шляхом
обмеження кредитного і системного ризиків і скорочення потреби в ліквідних
засобах. Даний успішний досвід може бути застосований і у
вітчизняній банківській практиці.
| 
